Напишіть твір роздум за казкою "маленький принц".Як стати щасливим на своїй планеті.
Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про цепамятає», — говорить у присвяті до своєї казки «Маленький принц» Антуанде Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначепідкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. Тому недивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійногопорівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так — доросла людина. І цявідмінність вражає!
«Діти повинні бути дуже поблажливі додорослих». — співчуває старшим малюк, і цим самим письменник запевняє,що дитяче бачення світу -- природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж удорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослілюди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленькимпринцом життєвих настанов різних типів дорослих, не повязаних міжсобою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах. Я вважаю, щоСент-Екзюпері саме в такий спосіб вдалося розкрити глибини внутрішньогосвіту цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вониживуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима малюка ми неначебачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, увідкриття якого не повірили, бо «він був одягнений по-турецькому»,ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: «... інколи якусь своюроботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться». Знайомимося ми йз королем, для якого «головне — щоб поважали його авторитет», з пихатимчестолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен ізчетвертої планети жадібно рахував зірки, «щоб бути багатим» (чи небезглуздо?).
«Дивні люди ці дорослі», — не розуміє їх малюк.Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник з пятої планети,який «не смішний. Мабуть тому, що він не думає про себе». Старий географвикликає у Маленького принца (а через нього й у нас) повагу, вінзаявляє, що у планети Земля «гарна репутація».
Сент-Екзюперіподає портрет людства нашої планети, який складається з відповідноїкількості знайомих нам жителів із попередніх планет. Так постає переднами наша рідна Земля, сповнена, з погляду малюка, всілякого безглуздя:властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної черствості. Нажаль, тібезглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне — слабке. Та доросліне помічають безглуздя, усіляким «дурницям» надають великої ваги, аголовного — краси природи і людських стосунків, правдивості,товариськості, щирості — не бачать і тому не визнають. Маленький принцпереконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, коли б людинамагалися «приручати» одне одного, налагоджувати між собою звязки,коли б вони сприймали світ не очима, а серцем.
«Добре бачитьтільки серце, найголовнішого очам не видно», — вчить нас Маленькийпринц. Казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів, примусилазамислитися над людськими вчинками і вадами. І хоч вона закінчуєтьсясумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до прекрасного,світлого, чим наділяє людину дитинство. Цей зірковий світ важливопронести через усе життя. Говорячи словами автора, «треба старанноберегти світильники: порив вітру може загасити їх ...».
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
