"Червоне" и "чорне" в романi Стендаля "Червоне i чорне"
Назва роману символічна і багатозначна. Ці два кольори — червоне і чорне— відбивають і ідеї роману, і соціальні проблеми суспільства, ідіалектику душі героя.
Червоне і чорне. Минуле і сьогодення — епоха Наполеона і періодРеставрації. Кумиром для багатьох молодих людей початку XIX століття бувНаполеон. В епоху Наполеона Жульєн Сорель міг би завдяки своїй енергії іволі прославитися на полі бою, вчинити подвиг — зробити військовукарєру завдяки своїм особистим якостям. Він завжди носив із собоюпортрет Наполеона, всі свої дії і вчинки оцінював з погляду Наполеона,адже "...Бонапарт, безвісний і бідний поручик, зробився владикою світуза допомогою шпаги..." Але в тому суспільстві, куди так пробивався нашгерой, важливі тільки походження і гроші, людям його стану немає місця в"гарному суспільстві". Виступаючи на суді, Жульєн говорить: "...Я бачутут людей, що забажають покарати і раз і назавжди зломити в моїй особіцю породу молодих людей низького походження, задавлених убогістю..."
Червоне і чорне. Революція і реакція. Жульєн Сорель мало схожийна революціонера на початку роману. І все-таки наприкінці роману, насуді, ми бачимо вже не просто злочинця або егоїста — ми бачимовикривача. "Бережися цієї молодої людини з енергійним характером...почнися знову революція, він усіх нас відправить на гільйотину", —говорить про Жульєна Сореля брат Матильди. Саме енергійність,напористість, рішучість і мужність головного героя дозволять йомувиголосити на суді обвинувачувальну промову проти вищого суспільства.
Червоне і чорне. Воно в душі самого героя: жага подвигу, пошуксебе, мрії про гарну освіту, про любов — і надмірне марнославство,користолюбство, прагнення пробитися, не гребуючи ніякими засобами; мріїпро життя — і злочин, ешафот.
Жульєн Сорель хотів би, як його кумир Наполеон, прославитися задопомогою шпаги, військовим, але часи Наполеона пройшли, а низькепоходження Сореля не дозволить йому зробити карєру. І тоді він вирішуєстати священиком, але не тому, що щиро вірить у Бога, а заради користі. Іще: він хоче довести всім — пану де Реналю, Вально, абату Пірару,маркізу де Ла-Молю та іншим, — що досягне своєї мети, зробить карєру.
Жульєн мріє про любов, але сам нікого по-справжньому не любить.Єдине почуття, яке він відчуває до людей вищого стану, — ненависть. Іколи ж він нарешті розуміє, що кохає пані де Реналь і це почуттявзаємне, він вирушає на ешафот.
"От уже воістину в людині уживаются дві істоти", — думає Жульєн, знаходячись у камері смертників.
Червоне і чорне. Мундир офіцера і сутана священика; кров пані деРеналь і жалобний одяг Матильди. Любов, каяття, віра, слухняність істрах, розпач, роздратування, лють...
Стендаль не пояснив нам, який зміст уклав він у назву свого роману, і кожен вільний розуміти цей зміст по-своєму.
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
