Доклад*
Перший симвоніст української прози
Натура Панаса Мирного радшемала б вражати дослідників саме своєю внутрішньою цільністю, силою духу,непохитністю митця, що зберіг до кінця своїх днів вірність творчомуобовязку, покликанню, яке він розумів як безкорисливе, самовідданеслужіння народові. Не заради слави трудився Панас Якович — до слави вінставився спокійно. Була мета, висока і благородна, яка спонукала йогопрацювати ночами, вслухаючись у голоси, що долинали з мороку вируючоїдійсності. Цілеспрямована, зігріта глибокою любовю до народу, творчістьписьменника найвірогідніше від усього засвідчує, чим жила ця людина —суворий літописець епохи. Із найнадійнішого джерела — з книжок ПанасаМирного — ми безпомильно дізнаємося про його сокровенні думи йпрагнення, дізнаємося, ким він був, у що вірив, в імя чого самозабутньотрудився. Варто прочитати бодай один із творів Панаса Мирного, і намстане ясно, що під сукном віцмундира в цій людині билося палке серцепатріота, справжнього гуманіста, митця глибоко демократичних переконань,серце, яке ніколи не остигало в своїй притаєній, Мирний досяг у жанрі соціально-психологічного роману; для нас вінпередовсім творець масштабних, сильних своєю правдивістю монументальнихполотен, художній живопис яких дає незвичайно багате уявлення просучасне письменникові суспільство, про життя пореформеної України з їїнапруженою похмурою атмосферою, в якій дедалі ясніше змигували блискавкимайбутніх революційних грозовиць. Битва, власне, вже йшла, соціальнийантагонізм досягав граничного напруження, і за цих умов правдиве словописьменника-демократа мало могутню викривальну силу.
