Помогите найти текст рассказа на укр.языке Пан Коцький
В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишейловити. От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він мені здався,тільки дурно буду годувати, — нехай краще в лісі ходить». Покинув його, а сампоїхав.Коли це приходить до кота лисичка та й питає його:— Що ти таке?А він каже:— Я — пан Коцький.Лисичка й каже:— Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду.Він і згодився. Веде його лисичка до своєї хати, — так ужейому годить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе.От якось зайчик побачив лисичку та й каже їй:— Лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвітки.А вона йому:— Є у мене тепер пан Коцький, то він тебе розірве.Заєць розказав за пана Коцького вовкові, ведмедеві, дикомукабанові. Зійшлися вони докупи, стали думати, як би побачити пана Коцького, —та й кажуть:— А зготуймо обід!І взялися міркувати, кому по що йти. Вовк каже:— Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ.Дикий кабан каже:— А я піду по буряки і картоплю.Ведмідь:— А я меду принесу на закуску.Заєць:— А я капусти.От роздобули всього, почали обід варити. Як зварили, почалирадитись, кому йти кликати на обід пана Коцького.Ведмідь каже:— Я не підбіжу, як доведеться тікати.Кабан:— А я теж неповороткий.Вовк:— Я старий уже і трохи недобачаю.Тільки зайчикові й приходиться. Прибіг заєць до лисиччиноїнори, коли це лисичка вибігає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках біляхати, та й питає його:— А чого ти прийшов?Він і каже:— Просили вовк, ведмідь, дикий кабан, і я прошу, щоб типрийшла зі своїм паном Коцьким на обід.А вона йому:— Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве.Прибігає зайчик назад та й хвалиться:— Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірвенас.Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідаєза кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ.Коли це веде лисичка свого пана Коцького. Доводить до столу,а він побачив, що на столі м’яса багато, та й каже:— Ма-у!.. Ма-у!.. Ма-у!..А ті думають: «От вражого батька син, ще йому мало! Це він інас поїсть!»Виліз пан Коцький на стіл та почав їсти, аж за ушима лящить.А як наївсь, то так і простягсь на столі.А кабан лежав близько столу в хмизі, та якось комар і вкусивйого за хвіст, а він так хвостом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди,та кабана за хвіст. Кабан як схопиться, та навтіки!Пан Коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерсятуди, де ведмідь сидів.Ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізтипо дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало — так він додолу впав —гуп! — та просто на вовка, — мало не роздавив сердешного.Як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко. Заєць ісобі за ними — забіг не знать куди... А потім посходились та й кажуть:— Такий малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв!
