Образ рідної землі у слові про похід Ігорів!!
Між 1185 і 1187 роком, тобто незадовго до спустошливої навали на Русь татаро-монгольських орд, було створено одне з найбільших творів давньоруської літератури - "Слово о Полку Ігоревім". Повна назва цього твору, що відноситься до жанру слова, звучить так: «Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святославова, внука Олегового". "Слово", мабуть, можна вважати художнім витвором того часу, в якому з великою точністю переданий образ Давньої Русі. Автор цього твору досі залишається загадкою для багатьох вчених-дослідників, літераторів, так і просто людей, які цікавляться історією створення цього рукопису. В основі "Слова..." лежать реальні історичні факти, що оповідають про невдалий похід на половців князя Ігоря Святославовича. Головним почуттям ж, яке турбувало автора "Слова о полку Ігоревім" була любов до Батьківщини, до російської землі, до народу. Автор олицетваряет природу, в "Слові..." вона не є тлом, а головним героєм.. .Автор «Слова о полку Ігоревім» проявив спостережливість по відношенню до природи. Він описує прекрасний і дивовижний образ землі великого російського народу - образ Російської землі. У світовій літературі налічується небагато творів, у яких широко показані багатства Російської землі. Образ батьківщини, повної міст, річок та численних мешканців – протиставлено образу половецького степу. Можна з упевненістю сказати, що "Слово..." присвячене не якогось окремого герою (князя Ігоря, як видно з назви твору) , а навпаки російської природи, яка одушевляется автором і подається як діючий персонаж літопису. Читаючи це геніальний твір Дрневнерусской літератури, починаєш зустрічатися з тим, що розумієш, що перо автора "Слова..." надихала природа могутньої Руської землі. Тому воно привернуло людей, які не байдужі до своєї Батьківщини і до совему рідного народу.Автор "Слова..." з надзвичайною красою описує багатства російської природи: великі річки Дон, Волгу, Дніпро, Дунай, найдавніші міста Київ, Чернігів, Курськ, Переяславль, Новгород, "синє море" і величезні простори рідних степів. Таким чином, творець відчуває природу не що інше, як єдине целове, єдиний організм, одну Всесвіт зі своїм кругообігом.Обширність Руської землі відчувається, коли автор описывет дії в різних частинах Стародавньої Русі одночасно:"Коні іржуть за Сулою -дзвенить слава в Києві;труби трублять в Новогороді -стоять стяги в Путивлі! "Тут йдеться про безліч міст на Русі. Також розповідається, що рідна земля співчуває своїм "дітям" - російським воїнам допомогою сонця:"Тоді Ігор глянувна світле сонцеі побачив своїх воїнівтьмою прикритих";"Сонце йому тьмою путь заступало... ";криком звірів і птахів:"...ніч стогонами грози птиць збудила;свист зверниный встав, взбился дів..."Тим самим, земля намагається попередити князя Ігоря Святославовича не робити похід на половців. Природа немов хотіла зупинити Ігоря, не пускати його далі: «Але поглянувши на сонце в цей день, здивувався князь Ігор на світило: серед білого дня нічна тінь ополченья російські покрила...... » Всілякими знаками намагалася природу попередити свого "сина" Ігоря про небезпеку, що насувається, але він не послухався свою "неньку". Як відомо з рядків "Слова... ", новгород-сіверський князь потім зазнає поразки, не зумівши впоратися з "дітьми бесовыми" - половцями і полоцкими князями.Природа, до того ж, допомагає Ігорю втекти з полону: Донецстелет йому зелену постіль на своїх срібних берегах, одягає його теплим туманом:"Чимало тобі величі,лелеявшему князя на хвилях, стлавшему йому зелену травуна своїх срібних берегах,одевавшему його теплими теплими туманамипід покровом зеленого дерева..."Природа постає живою і одухотвореною, що разом з усім народом переживає за долю Батьківщини. Ось чому, як до живого, звертається Ярославна до Дніпра-Словутичу:"Про Дніпро Словутичу!...Прилелей ж, господине, мого милого до мене
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
