Характеристика Планетника
Харчук Борис
Мене послали в село Вербівкуагрономом. Там я жив на квартирі в старенької бабусі Олени Булиги.Вечорами ми милувалися рікою, лісом і собором за ним, дивилися на зоряненебо. Бабуся розповіла мені легенду про Планетника.
Планетник був маленьким хлопчиком, він, як усі ми, прилетів із вирію казки на свій берег.
Матипоралася на городі, він сидів на вікні й спостерігав. Ріс хлопчик,грався з телятами та ягнятами, розумів їхню мову. Навколо хати навеснірозцвітали квіти. Хлопчикові дуже хотілося щось посадити, посіяти.Навесні мати дозволила йому пересадити нарцис із-під хати на город.Хлопчик доглядав його, поливав, боявся пошкодити. Якось він прийшов, аквітка розцвіла ніби з його долонь — і вони поцілувалися.
Зцієї весни хлопець доглядав курчат, каченят, гусят. Жодне з них непропало. Потім став пасти гусей. Милувався річкою, деревами, небом,намагався збагнути їхню мову. Раптом набігла хмара, а за нею пішов дощ,град. Прибіг додому — квітка нарциса була вже зламана. Малийрозгнівався, підняв кулачки до неба й став проганяти хмару. І та нібипослухалася його, пішла далі.
Мати бідкалася, що побило всю городину, а хлопець після цієї пригоди надовго захворів. Довелося йти до знахарки.
Знахарка,викачуючи хворобу яйцем, здивувалася, потім стала па коліна передхлопцем і сказала: «Краса безборонна і беззахисна у світі, а тобі їїутверджувати... Іди...»
Поки дійшли додому, дитинабула вже здорова. Серед сільських дітей він виявився найвправнішим, томузаздрісники мячик у нього відняли, а його прогнали. Мати, заклопотанароботою й нестатками, теж на нього накричала. От і блукав він самотою.
Ужестав чередником. Дивний із нього пастух — не кричить, не галасує,худоба вся ціла, напасена. Тільки ні до кого, окрім як до берези,прихилитися.
Милувався красою лісових квітів,думав, як її зберегти. І вирішив поселити все це у своє серце. Тількитак сказав, розсунувся бузиновий кущ — і з нього вийшов дід Капуш,заввишки з лікоть, а борода в сім ліктів. Сказав, що чередникпризначений йому в учні, що їх чекають великі справи. Чередник відповів,що не може кинути матір, що він любить її, навіть коли та його сварить.Капуш перестав насміхатися над хлопцем і сказав, що йому якраз іпотрібні такі правдиві та вірні помічники.
Одногоразу Капуш покликав чередника свистом, повів його на гірський шпиль,показав на зоряне небо і сказав, що все на землі залежить від небес, віджиття сонця. І хай не боїться: мороку немає, є тільки недоступне,незвідане.
Відтоді чередник став ще задуманіший. Але жодної злої думки не було в його голові. Йому хотілося більше дізнатися про світ.
Несподіванозявився Капуш і став розказувати про зелену книгу землі. Усі залежатьвід зерна: людина, звір, пташка. Краси людини без землі і краси землібез людини немає. Найвища радість людини — орати й сіяти. Сила кожноготаїться в силі його душі. У лісі живуть Лісовики й Лісовки, Полісун —пастух вовків, у воді — Водяник. Земляні духи стережуть скарби землі.Літо — молода дівчина, а Зима — стара баба. Земля — найпривітнішалюдська домівка, і кращої не знайти. Чередник запитав, чому він усьогоцього не бачить, а Капуш відповів, що то через байдужість і недбальство.Треба вчитися спостерігати, все підмічати
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
