Прокоментуйте слова Івана Франка про роль поезії в суспільстві побыстрее пожалуйста очень срочно дам 20 баллов
В цьому році зима
Не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла,
Та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала...
Що ж робити? — Бідувала в старій Із тодішніх зівялих трав.
Як коли лютувала, Стелила рядно1 ожеледиць2 Сперечалася з морем,
Несла сумяття вітрів.
Все збиралась на силі,
Та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева
І на Одрі3 лід потемнів.
Крига буйно ломилась
У відкриті двері протоки.
Лід кришився, бючись об каміння берегове...
І нарешті по Одрі — темній, широкій — на останній крижині самотня чайка пливе.
- Ти куди ж розігналась?
Чи бува не до самого моря? Чайки держаться гурту,
А ти відпливеш одна.
А крижина тонка.
А крижина майже прозора...
Ну, а що, як її
Підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
Затріщить і відломиться...
Піде вода кругами...
— Дивна людино!
Я ж маю крила.
Нащо крилатим ґрунт під ногами?
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
