Тематический спектор прози 20-30 рокив
Перші десятиліття XX століття принесли Україні жорстоку братовбивчувійну 20—30-х років, мільйони смертей і втрату здобутої державності.Долі країни співзвучна драматична доля її літератури, яка зновупіднялася на захист гуманістичних цінностей. Україна й національнеписьменство були точкою перетину загальних конфліктів і закономірностейдоби. Цю тенденцію виразно змоделювали наші прозаїки. Крізь зображенняукраїнських реалій набули загальнолюдського звучання теми: людина йжорстока доба, самотність індивіда і проблема його духовних можливостей,особа й колектив, агресивність, руйнівні дії революційних мас ізіткнення розуму з ницими інстинктами. Письменники намагалися,об’єктивно аналізуючи страшний час, виявити, куди прямують людство йУкраїна.Жанрова система прози. Події громадянської війни й пореволюційноїдоби визначили тематичний ряд прозових творів 20—30-х років. Ця прозавідзначається інтенсивним жанрово-стильовим оновленням. Розвиваєтьсякоротка епічна форма: ескіз, етюд, шкіц, новела, оповідання, згодом — повість і роман. Паралельно функціонує багато стильових течій, напрямів і художніх манер письма: Символізм (Гнат Михайличенко, Галина Журба), експресіонізм (Осип Туринський, Іван Дніпровський, Іван Сенченко), Імпресіонізм (Михайло Івченко, Мирослав Ірчан, Григорій Косинка, Андрій Головко), Орнаменталізм (Микола Хвильовий, Петро Панч), Неоромантизм (Григорій Епік, Олесь Досвітній, Юрій Яновський, Олександр Довженко) Таінші. Складна дійсність змальовується багатоаспектно й багатогранно:поряд із реалістичним принципом правдоподібності проза використовуєромантичні засоби, умовно-асоціативні форми, фантастику, гротеск,алегорію.Новелістика. Новелісти продемонстрували високу художню майстерність узмалюванні драматизму життя і долі людини. Новації митців у жанріновели такі вагомі, що забезпечили їй європейський рівень. Ці твори булинаціональні за духом і модерні за формою та стилем.З’являються збірки «Новели» Гната Михайличенка, «Сині етюди» Миколи Хвильового, «Дівчина з шляху», «Червона хустина» Андрія Головка, «Мамутові бивні», «Кров землі» Юрія Яновського, «Військовий літун», «Проблема хліба» Валер’яна Під могильного, «Переможець дракона » ГеоШку рупія Та інші. Серед жанрових різновидів малої прози у цей час найпоширенішими були Етюди, ескізи, акварелі, новелетки (Андрій Заливчий, Гнат Михайличенко, Василь Чумак, Василь Еллан-Блакитний).У 20-х роках розвивається реалістична Новела З елементами імпресіонізму (Григорій Косинка, Валер’ян Під могильний), З’являються Новели Й Оповідання Філософського спрямування (Валер’ян Підмогильний, АркадійЛюбченко, ГеоШкурупій). Остап Вишня Створює новий жанр — Усмішку, Що синтезує у собі жанрові ознаки гумористичного оповідання й фейлетоне.Новела й оповідання тепер будувалися на художній правді й простоті,на увазі до людської долі й аналізі її психіки. У психологічній малійпрозі Валер’яна Підмогильного, Петра Панча, Миколи Хвильового, БорисаАнтоненка-Давидовича змальовано образи інтелігенції на тлі революції,громадянської війни й часу по ній. Душевне сум’яття, депресія, намаганняякось пристосуватися до «нового життя», яке нищить духовно і фізично,зумовили виникнення в прозі низки трагічних ситуацій і світлих постатей.Митці дотримувалися принципу: нічого зайвого, не викладати подробиці —хай обрана риса дасть гостро й повно відчути ціле; не коментувати і неоцінювати — хай говорять вчинки герояі підтекст, лексика, барви, звуки. Творам цієї доби притаманніестетична виразність сюжетно-композиційних елементів, плинність викладу,гра словом.
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
